комашник

МУРА́ШНИК (надземна частина житла мурашок), МУРАВЛИ́СЬКО розм., МУРАВЛИ́ЩЕ розм., КОМА́ШНИ́К розм., МУРАВЛИ́ННЯ діал. Якось тихого вечора Улянка побачила безліч великих бабок, які низько снували над мурашником (О. Донченко); На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто, і нині треба було все те звідти дістати (М. Коцюбинський); На галявині попід дубами безліч слуг, аж кишить, мов комашня в комашнику, як його хтось розгорне та зрунтує купу (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. комашник — кома́шни́к іменник чоловічого роду мурашник розм.  Орфографічний словник української мови
2. комашник — -а, розм. Те саме, що мурашник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комашник — КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм. Те саме, що мура́шник. Просто від неї лежав великий комашник, а від нього велика руда крилата комашня густо-широкою повитою биндою засипала дорогу до молодого дубка (М.  Словник української мови у 20 томах
4. комашник — КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм. Те саме, що мура́шни́к. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); Семен виглянув з вікна і внизу в людському комашнику відшукав її.. постать (Сміл.  Словник української мови в 11 томах