комашник
МУРА́ШНИК (надземна частина житла мурашок), МУРАВЛИ́СЬКО розм., МУРАВЛИ́ЩЕ розм., КОМА́ШНИ́К розм., МУРАВЛИ́ННЯ діал. Якось тихого вечора Улянка побачила безліч великих бабок, які низько снували над мурашником (О. Донченко); На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто, і нині треба було все те звідти дістати (М. Коцюбинський); На галявині попід дубами безліч слуг, аж кишить, мов комашня в комашнику, як його хтось розгорне та зрунтує купу (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комашник — кома́шни́к іменник чоловічого роду мурашник розм. Орфографічний словник української мови
- комашник — -а, розм. Те саме, що мурашник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комашник — КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм. Те саме, що мура́шник. Просто від неї лежав великий комашник, а від нього велика руда крилата комашня густо-широкою повитою биндою засипала дорогу до молодого дубка (М. Словник української мови у 20 томах
- комашник — КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм. Те саме, що мура́шни́к. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); Семен виглянув з вікна і внизу в людському комашнику відшукав її.. постать (Сміл. Словник української мови в 11 томах