комашник
КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм.
Те саме, що мура́шник.
Просто від неї лежав великий комашник, а від нього велика руда крилата комашня густо-широкою повитою биндою засипала дорогу до молодого дубка (М. Івченко);
Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (З. Тулуб);
Семен виглянув з вікна і внизу в людському комашнику відшукав її .. постать (Л. Смілянський);
* У порівн. Річковий вокзал навіть уночі ворушився, як величезний комашник (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)