кочівний

КОЧІВНИ́Й (про племена, народи тощо), КОЧОВИ́Й, НЕОСІ́ЛИЙ. Країна (Карпатська Русь), переважно лісиста, бідна на хліб, робила неможливим заведення панщизняного гніту, давала багато поля до кочового, пастирського або й розбійницького життя (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. кочівний — кочівни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кочівний — -а, -е. Те саме, що кочовий. Кочівні племена. Кочівні птахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кочівний — КОЧІВНИ́Й, а, е. Те саме, що кочови́й. Кочівні племена; Кочівне шатро; Кочівні птахи; А тут прибула ще кочівна бригада реставраторів, що ставила свого часу сміховинне оце риштовання, яким ніхто, крім лелеки, й не скористався (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. кочівний — КОЧІВНИ́Й, а, е. Те саме, що кочови́й. Кочівні племена; Кочівне шатро; Кочівні птахи.  Словник української мови в 11 томах