краска
РУМ'Я́НЕЦЬ (природний рожевий або червоний колір щік, обличчя), ЧЕ́РВІНЬ, ФА́РБА рідко, ТРОЯ́НДИ поет., КРА́СКА розм., РУМ'Я́НОК розм.; РО́ЗЛИ́В (великий, широкий рум'янець). З села до нас приходили дівчата з густим, мов цвіт, рум'янцем на щоках (М. Стельмах); Я бачу неміч; блідий вид І щоки, червінем покриті (Я. Щоголів); Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (О. Копиленко); На обличчі її розквітають дві троянди (Н. Рибак); Постать її була гнучка, лице бліде з легкою краскою (Леся Українка); Ксеня бачила, як стривожені жінки, з сухими рум'янками на щоках, почали обсмикувати на дітях сукеночки, штанці (В. Бабляк); Спідлоба глянула (Орися) на Юлю, і ще більше прогустішав на щоках вишневий розлив (Григорій Тютюнник). — Пор. багря́нець.
Словник синонімів української мови