кревний
РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).
РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? (Т. Шевченко); Як це буває в хорошій сім'ї, яка не забуває, що вони — кровна рідня, — стан гострої неприязні (між братами) існував недовго (Григорій Тютюнник); Тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді сином родимим доводишся ти Одісею (переклад Бориса Тена); Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Марко Вовчок); Хоч ця людина була, як то кажуть, його єдиноутробним братом, вона в той же час йому чужа (Н. Рибак).
РІДНЯ́ (рідні люди), РО́ДИЧІ, КРЕ́ВНІ розм., ПЛЕ́М'Я заст. В хаті неначе лежала на лаві мертва Мелашка, і вся рідня зійшлась на її похорон (І. Нечуй-Левицький); У хаті, на лавах, поважно сиділи люди, близькі, родичі й сусіди (Я. Качура); Кобза з Остапом.. попрощались із своїми кревними (О. Стороженко); Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кає: — Це ж наше плем'я їде (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови