критичний

ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил. На репетиціях він (диригент) був таким вимогливим і суворим, що оркестранти скаржилися на нього сусідам і жінкам вдома (О. Сизоненко); — Читач тепер пішов вибагливий, він і читає, він і критикує прочитане (Ю. Мокрієв); Був з годину доброзичним,.. з півгодини був критичним, Трохи менш — самокритичним (С. Воскрекасенко); Залишитися в дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Ю. Збанацький); Причіпливий учитель.

ВИМО́ГЛИВИЙ (який виражає або містить вимогливість), ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ. Мчить оце він грейдером,.. і раптом чує гук з лісосмуги: "Стій! Стій!" Голосок дитячий, вимогливий (О. Гончар); Станимир.. спрямував зіркий, прискіпливий погляд на присутніх (О. Лупій); Інколи він.. проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко).

НАПРУ́ЖЕНИЙ (про розвиток дії, час, певний момент — який досяг максимального напруження, ставши винятково складним, скрутним); ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГО́СТРИЙ підсил. (перев. про побутові або соціальні стосунки); НАТЯ́ГНУТИЙ (про стосунки — напружений, готовий перейти в розрив, у відверту неприязнь, ворожнечу); ДРАМАТИ́ЧНИЙ підсил., КРИТИ́ЧНИЙ підсил. (перев. про певний момент у розвитку якої-небудь дії або стану). Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (О. Полторацький); Гостра соціальна боротьба; Між ним і Зоммером з першого дня знайомства встановилися якісь натягнуті стосунки (Н. Рибак); Наше становище було критичне (Д. Ткач).

ПЕРЕЛО́МНИЙ (який означає зміну в ході якогось процесу, в розвитку чогось тощо), ЗЛА́МНИЙ рідше; ПОВОРО́ТНИЙ (який докорінно змінює щось); КРИТИ́ЧНИЙ (викликаний загостренням ситуації). — Переломні моменти в розвитку культури та в економіці й суспільних відносинах не завжди тотожні (В. Еллан); — То була зламна хвилина битви (Н. Рибак); — Я хочу сказати, що бувають у людини поворотні моменти в житті (О. Донченко); Наставала критична пора бою (О. Левада).

Значення в інших словниках

1. критичний — крити́чний 1 прикметник від: критика крити́чний 2 прикметник кризовий  Орфографічний словник української мови
2. критичний — (погляд) запитливий; (розум) аналітичний, д. аналізуючий; (вік) трудний, переломний, переломовий; (стан) складний, небезпечний, тяжкий, скрутний.  Словник синонімів Караванського
3. критичний — [криетичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. критичний — I -а, -е. 1》 Стос. до критики (у 1 знач.). || Який містить критику. || Який ґрунтується на науковій перевірці правдивості, правильності чого-небудь. 2》 Здатний виявляти та оцінювати позитивне й негативне в кому-, чому-небудь; вимогливий. II -а, -е.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. критичний — КРИТИ́ЧНИЙ¹, а, е. 1. Стос. до критики (у 1, 2 знач.). Його [М. Драгоманова] критичні статті “кидали нове світло на нашу минувшину, відкривали нові горизонти ..” (М. Коцюбинський); Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька?...  Словник української мови у 20 томах
6. критичний — крити́чний 1. Пов’язаний з критикою. 2. Той, що стосується критичного стану речовини, при якому зникає відмінність між рідким і газоподібним станами цієї речовини, апр.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. критичний — крити́чним о́ком, зі сл. огляда́ти, диви́тися і т. ін. Вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. з метою виявити вади, хиби). Інколи він (завідувач кав’ярні) проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко).  Фразеологічний словник української мови
8. критичний — Крити́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. критичний — КРИТИ́ЧНИЙ¹, а, е. 1. Стос. до критики (у 1 знач.). Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда (Ковінька, Кутя.., 1960, 68); // Який містить критику. Його [М.  Словник української мови в 11 томах
10. критичний — Критичний, -а, -е Критическій. Желех.  Словник української мови Грінченка