Значення в інших словниках
-
критичний —
(погляд) запитливий; (розум) аналітичний, д. аналізуючий; (вік) трудний, переломний, переломовий; (стан) складний, небезпечний, тяжкий, скрутний.
Словник синонімів Караванського
-
критичний —
[криетичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
критичний —
I -а, -е. 1》 Стос. до критики (у 1 знач.). || Який містить критику. || Який ґрунтується на науковій перевірці правдивості, правильності чого-небудь. 2》 Здатний виявляти та оцінювати позитивне й негативне в кому-, чому-небудь; вимогливий. II -а, -е.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
критичний —
КРИТИ́ЧНИЙ¹, а, е. 1. Стос. до критики (у 1, 2 знач.). Його [М. Драгоманова] критичні статті “кидали нове світло на нашу минувшину, відкривали нові горизонти ..” (М. Коцюбинський); Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька?...
Словник української мови у 20 томах
-
критичний —
крити́чний 1. Пов’язаний з критикою. 2. Той, що стосується критичного стану речовини, при якому зникає відмінність між рідким і газоподібним станами цієї речовини, апр.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
критичний —
крити́чним о́ком, зі сл. огляда́ти, диви́тися і т. ін. Вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. з метою виявити вади, хиби). Інколи він (завідувач кав’ярні) проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко).
Фразеологічний словник української мови
-
критичний —
ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
-
критичний —
Крити́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
критичний —
КРИТИ́ЧНИЙ¹, а, е. 1. Стос. до критики (у 1 знач.). Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда (Ковінька, Кутя.., 1960, 68); // Який містить критику. Його [М.
Словник української мови в 11 томах
-
критичний —
Критичний, -а, -е Критическій. Желех.
Словник української мови Грінченка