крона
I. КРО́НА (верхня частина дерева), КОРО́НА, ША́ПКА розм. Пролітав вітер, погойдував крони лип (Н. Рибак); Од вітру зимнього обсипались діброви, Дерева втратили красу своїх корон (М. Рильський); Сліпучі промені, проткнувши шапки сосен, спалахують іскрами на сніговому покрові (П. Автомонов).
II. КРО́НА (у деяких європейських країнах — грошова одиниця, а також монета різної вартості), КОРО́НА. По обіді я попросив шойхета познайомити нас із фабрикантом... До речі, в мене й справа була — розбити крони на руські гроші (О. Досвітній); Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови