крона
КРО́НА¹, и, ж. Верхня частина дерева, що являє собою сукупність його гілок.
Кальвіль сніговий — добре дерево, але.. не дає правильної крони (Горд., Цвіти.., 1951, 12);
Шумлять зеленими кронами ялинові ліси (Шиян, Переможці, 1950, 5).
КРО́НА², и, ж. У деяких європейських країнах — грошова одиниця різної вартості, а також монета відповідної вартості.
В мене.. справа була — розбити крони на руські гроші (Досв., Вибр., 1959, 54);
Чеська крона; Австрійська крона.
Словник української мови (СУМ-11)