кувати

ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Яновський); Ми не кували другим кайдани, Чужої не нищили волі! (М. Старицький).

I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Прийшли вже сапери доми будувати, І в кузнях танкісти кують лемеші (М. Нагнибіда); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (О. Ільченко); А в тій кузні коваль клепле (І. Франко); (Романюк:) Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (О. Гончар).

ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М. Гірник); Вони (бояри) збирали озброєних мужів, радили по кузнях кувати списи, топори, коси, оковувати дубини (Юліан Опільський); Коли вже скує дід Півень воза, то це не віз, а танк! (О. Донченко).

ПІДКО́ВУВАТИ (коня), КУВА́ТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: підкува́ти. — В ковальській справі до тебе прийшов. Може б, мені коня підкував (Д. Бедзик); Привів коня кувати, коли кузня згоріла! (прислів'я); Хтось до вас строкатого коника приводив кути (Марко Вовчок).

II. КУВА́ТИ (про зозулю), КУ́КАТИ, КУКУ́КАТИ. — Док.: закува́ти, прокува́ти, проку́кати, прокуку́кати. Ой кувала зозуленька, тепер не чувати, Полетіла в гай зелений нічку ночувати (коломийка); Кукала зозуля од калиночки; Їхали жовніри з Україночки (пісня); Зозуля голосно кукукала (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. кувати — (молотом формувати щось з металу) кути, клепати.  Словник синонімів Полюги
2. кувати — кува́ти 1 дієслово недоконаного виду обробляти метал кува́ти 2 дієслово недоконаного виду про зозулю  Орфографічний словник української мови
3. кувати — Виковувати, р. кути; (коня) підковувати; (в закови) заковувати; (скриню) оковувати; (долю) формувати, творити; (як зозуля) кукувати, кукати.  Словник синонімів Караванського
4. кувати — I кую, куєш, недок., перех. 1》 також без додатка. Б'ючи молотом по металу (перев. розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. || Обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що-небудь; виковувати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок. 1. що і без прям. дод. Б'ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. За річкою коваль кує...  Словник української мови у 20 томах
6. кувати — кува́ти шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Бери і практикуй до завтрішнього вечора. Можеш кувати граматику й одночасно приготовлятись до концерту, буде тобі веселіше (Керницький)|| = бубнити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. кувати — З щастя і горя скувалася людська доля. Щастя і горе переходять на переміну в життю. То не тобі зозуля кувала. То не твоє щастя. Туди тебе зашлють, де козам роги кують. Зашлють тебе у дуже далекий край, на кінець світа. Кував, грів та на пшик звів.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. кувати — (аж) вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О.  Фразеологічний словник української мови
9. кувати — Кува́ти, кую́, кує́ш; кува́в; куй, ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок., перех. 1. також без додатка. Б’ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми.  Словник української мови в 11 томах
11. кувати — Кувати, кую́, -є́ш гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. Ном. № 661. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. K. ЧР.  Словник української мови Грінченка