ласитися
I. ЛА́СИТИСЯ розм. (заздро дивитися на кого-, що-небудь, жагуче прагнути заволодіти кимось, чимось), ЛА́КОМИТИСЯ розм. Не буду ласитись на твого півника, хай ще росте (М. Стельмах); Не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (І. Франко).
СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИ на кого-що, діал. — Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; — Ти — непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, — не спинялася Горпина (Л. Яновська); (Денис:) Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); (Хуса:) Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. (Мелхола:) Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); — Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); — Крамарюєш на тисячі, а на п'ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв (дівчину) (І. Ле).
ЛА́ЩИТИСЯ (виявляти прив'язаність — про тварин), ЛА́СТИТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ, ЛА́СИТИСЯ діал. Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться! (прислів'я); Собака ластився до людей (М. Трублаїні); Він (собака) підлещувався до нас і намагався лизнути мене в щоку (Л. Смілянський); На Ганну він (песик) глянув трохи недовірливо, а до Торбича прилащувався (М. Томчаній); — Як набіжить пес, то не бійся, бо то молодий: він не кусає, лиш ласиться (Л. Мартович).
Словник синонімів української мови