лимар

ЛИ́МАР (майстер, який виготовляє ремінну збрую), РИ́МАР розм., ШО́РНИК розм. Дядько Микита повів Сашка в Туркенівку, щоб віддати в майстерню до тамтешнього лимаря (Л. Юхвід); Вирізьбляє блискавиця Шви на синім полотні. Римар вносить шмат сириці І сідає при вікні (М. Стельмах); (Конон:) Мене вивчав той шорник, що недавно у попа лагодив хомути (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. Лимар — Ли́мар прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. лимар — див. шорник  Словник синонімів Вусика
3. лимар — -я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лимар — ЛИ́МАР, я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (П.  Словник української мови у 20 томах
5. лимар — Ли́мар, -ря, -реві; -марі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лимар — ЛИ́МАР, я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах