лимар

ЛИ́МАР (майстер, який виготовляє ремінну збрую), РИ́МАР розм., ШО́РНИК розм. Дядько Микита повів Сашка в Туркенівку, щоб віддати в майстерню до тамтешнього лимаря (Л. Юхвід); Вирізьбляє блискавиця Шви на синім полотні. Римар вносить шмат сириці І сідає при вікні (М. Стельмах); (Конон:) Мене вивчав той шорник, що недавно у попа лагодив хомути (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Лимар — Ли́мар прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. лимар — див. шорник Словник синонімів Вусика
  3. лимар — -я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лимар — ЛИ́МАР, я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (П. Словник української мови у 20 томах
  5. лимар — Ли́мар, -ря, -реві; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лимар — ЛИ́МАР, я, ч. Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах