лиман

ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. на півночі: морська затока разом з гирлом річки, що впадає в неї); ЛИМА́Н (затока з морською водою в гирлі річки); САГА́ (річкова затока); ФІО́РД (довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами, звичайно на півночі); ЛУКОМО́Р'Я поет. рідко (морська затока). Широкий та чистий тут Дніпро.. Море близько, і він тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів, застоюючись у лиманах, затоках, омиваючи плавні (О. Гончар); Біля берегів Європи багато бухт (невеликих заток), захищених від морських хвиль і зручних для стоянки суден (з підручника); Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря (з підручника); Початок Об бере в горах Алтаю.. Вона впадає в широку губу (затоку) Карського моря (з підручника); Степ маревіє на південь, а край нього на обрії ракетним сліпучим металом блищить смужка моря, морський лиман (О. Гончар); Дзвенять річки, несуться крижні в лозах, Глибокі саги рибою кишать (І. Вирган); Край лукомор'я дуб зелений (переклад М. Терещенка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

лиман — лима́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
лиман — див. ЗАТОКА. Словник синонімів Караванського
лиман — [лиеман] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
лиман — -у, ч. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
лиман — ЛИМА́Н, у, ч. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (І. Словник української мови у 20 томах
лиман — лима́н (від грец. λιμήν – порт, гавань, пристань) затоплене морем розширене гирло річки. Від моря здебільшого відокремлюється косою. Словник іншомовних слів Мельничука
лиман — Мілка зат. або приморське оз. в гирлі ріки; виникає внаслідок затоплення морем пригирлових частин річкових долин і часткового (відкриті — губи) або повного закриття гирла ріки (відокремлення від моря) косою; відомі в Україні... Універсальний словник-енциклопедія
лиман — Лима́н, -ну, -нові; -ма́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лиман — ЛИМА́Н, у, ч. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
лиман — Лима́н, -ну м. 1) Лиманъ, расширенное устье рѣки. Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє. Сине море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Чорним морем далеко гуляли... На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Дума. Словник української мови Грінченка