Словник синонімів української мови

лисніти

БЛИЩА́ТИ (про гладку, начищену, змащену і под. поверхню - давати блиск; давати м'який блиск), ЛИСНІ́ТИ, ЛИСНИ́ТИСЯ, ЛИСНІ́ТИСЯ рідше, БЛИСТІ́ТИ рідко, ВИЛИ́СКУВАТИ підсил., ВИЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, ЛОЩИ́ТИ діал., ЛОЩИ́ТИСЯ діал.; ПОЛИ́СКУВАТИ, ПОЛИ́СКУВАТИСЯ рідше (злегка або час від часу лисніти). Поскріб я коней, щоб і порошинки не було, помив їх водою: блищать, аж лисніють (І. Муратов); Чи то від олії, чи поливою лисниться дно порожньої миски (Ю. Збанацький); За тракторами серед вилинялих пасовиськ уже лисніється великий масив піднятої цілини (О. Гончар); Гарячкова робота на плантаціях скінчилася, і буряки вилискували лапастим листям під сонцем (О. Слісаренко); На ніч (Маланка) змила Гафійці голову лугом, розчесала густим гребенем волосся, що аж вилискувалось (М. Коцюбинський); Матроси поволі вставали з постелі, застібали коміри, скоса позираючи на холодні автомати, що тьмяно полискували на стінах (В. Кучер); Сонце світить; щось у повітрі мигтить проти нього. А там за долиною жито полискується: котяться хвилі, котяться (А. Тесленко). — Пор. 1. бли́скати.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. лисніти — лисні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. лисніти — Вилискувати, полискувати, блищати, відсвічувати, сяяти, д. лишати; лиснітися, лиснитися.  Словник синонімів Караванського
  3. лисніти — див. блищати  Словник синонімів Вусика
  4. лисніти — -іє, недок., чим, від чого і без додатка. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню). || Яскраво відсвічувати, сяяти, блищати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лисніти — ЛИСНІ́ТИ, і́є, недок., чим, від чого і без дод. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню). У хатці темно й тихо; в віконечко іскрять дві пломенисті зірочки іскрясті з неба голубого і білий сніг лисніє (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
  6. лисніти — Лисні́ти, -ні́ю, -ні́єш і лисни́тися, -ню́ся, -ни́шся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лисніти — ЛИСНІ́ТИ, і́є, недок., чим, від чого і без додатка. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню).  Словник української мови в 11 томах
  8. лисніти — Лисні́ти, -ні́ю, -єш гл. Блестѣть; лосниться. Вода лисніє у криниці. Лебед. у. Всюди блищало і лисніло по світлицях. Левиц. І. 298. (Панок) з круглим червоним лицем, так гладесенько виголеним, що воно у його аж лисніло. Мир. Пов. II. 60.  Словник української мови Грінченка