личаний

ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Слісаренко); Візок залущав в його руках і розігнувся, як личана колиска (І. Нечуй-Левицький); Сивоок поволі наблизився до візка, відкинув простягнуту до нього Ситникову руку, сам заліз у луб'яний короб (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. личаний — ли́чаний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. личаний — -а, -е. Зробл. з лика. || перен. Схожий на лико.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. личаний — ЛИ́ЧАНИЙ, а, е. Те саме, що личако́вий. А в Волька в ногах лиснів самовар, котрий визирав з личаної циновки (І. Нечуй-Левицький); Побіч нього сидів якийсь п'яний обідраний мужик, у безполій гуні, в чоботах, пов'язаних мотузками...  Словник української мови у 20 томах
4. личаний — Ли́чаний, -на, -не (від ли́ко)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. личаний — ЛИ́ЧАНИЙ, а, е. Зробл. з лика. На одному кінці мотузка було прив’язано камінь, ..на другому, зовнішньому, — личаний квач (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138); // перен. Схожий на лико. Його сині очі під личаними віями засяяли хитро й лагідно (Вас., II, 1959, 80).  Словник української мови в 11 томах
6. личаний — Личаний, -а, -е Лыковый. Погана пуга личана, а й без неї тяжко. Ном. № 9759.  Словник української мови Грінченка