личаний
ЛИ́ЧАНИЙ, а, е.
Те саме, що личако́вий.
А в Волька в ногах лиснів самовар, котрий визирав з личаної циновки (І. Нечуй-Левицький);
Побіч нього сидів якийсь п'яний обідраний мужик, у безполій гуні, в чоботах, пов'язаних мотузками, в облупленій баранковій кучмі, в полотняних штанах без одної штанки; замість ременя був оперезаний личаним мотузом (І. Франко);
На одному кінці мотузка було прив'язано камінь, .. на другому, зовнішньому, – личаний квач (З. Тулуб);
// перен. Схожий на лико.
Його сині очі під личаними віями засяяли хитро й лагідно (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)