лопатися
БОЛІ́ТИ (про біль у голові), ТРІЩА́ТИ підсил. розм., РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., РОЗЛА́МУВАТИСЯ підсил. розм., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил. розм., ЛО́ПАТИСЯ підсил. розм., РОЗСКА́КУВАТИСЯ підсил. розм. Потім довго боліла в неї голова, й вона почувала себе зовсім хворою (Л. Дмитерко); Сиволап прокинувся раптово, наче його хтось штовхнув.. В роті було погано, шалено калатало серце, тріщала голова. Вчора він знову пив (Д. Ткач); Дзьобак заверещав і втратив свідомість. Очуняв у темному льосі. Кості тріщали, голова розколювалася (Є. Куртяк); Чубенко підвівся з лави й сів, у голові все пливло обертом, голова розривалася від болю, та Чубенко вже опанував себе (Ю. Яновський).
ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док.: ви́бухнути, розірва́тися, рвону́тися, зірва́тися, шара́хнути розм. Велика авіабомба вибухнула перед самим будинком суду (О. Довженко); Враз біля батареї з тріском розірвався снаряд (П. Панч); З противним крекотом рвалися міни (І. Ле); Тут і міни, і снаряди лежать у землі, що не зірвалися (З. Мороз); — А тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар).
ЛО́ПАТИСЯ (втрачати цілісність), ЛО́ПАТИ, ТРІ́СКАТИ, ТРІ́СКАТИСЯ, РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, ЛУ́СКАТИ, ЛУ́СКАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РЕ́ПАТИСЯ розм., РЕ́ПАТИ розм., ЛУПА́ТИСЯ діал., ПУ́КАТИ діал. — Док.: ло́пнути, поло́пати, поло́патися, потрі́скати, трі́снути, потрі́скатися, розтрі́скатися, розтрі́снутися, розколо́тися, лу́снути, поре́патися, ре́пнути, пу́кнути, пу́кти. Коваль нагрівав і робив меншими чи більшими підкови, нарощував залізом лемеші, зашивав вісі, що лопались на старих возах (Т. Масенко); На кінські та людські голови, на рамена, барки, шиї посипалися градом удари топорів.. Мов горшки, лопали шоломи, мов кора, лупалися щити (Юліан Опільський); Стояв (фронт) непохитний, мов скеля. Чи надовго стане цієї скелі? Адже й камінь тріскає у вогні (В. Кучер); Тихо надзвичайно. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський); І раптом у безмов'ї над рікою лунає тріск і гук — одна якась крижина одривається від берега, летить на інші, підіймає сліпучу хмару бризок, розколюється, тріщить, зникає в глибині (С. Скляренко); Якась берізочка заблукана.. витягалася (до світла), аж шкіра на ній лускала (Г. Хоткевич); Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені (С. Добровольський); Я гупав зеленим, як гарбуз, кавуном об коліно, кавун репався (І. Сенченко); Під чобітьми важкими патруля Гуде і репає земля (М. Бажан); Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (І. Франко); Пукла шибка (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. розпада́тися.
УРИВА́ТИСЯ (ВРИВА́ТИСЯ) (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). — Док.: урва́тися, увірва́тися (ввірва́тися), розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); (Люцілла:) Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся — здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).
Словник синонімів української мови