лугівка

РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Довженко); Під лісом в старенькі окопи Пливуть весняні ручаї. Пливуть і дзвенять малиново, І що їм лугівка мала? (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. лугівка — лугі́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лугівка — -и, ж., розм. Лугова річка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лугівка — ЛУГІ́ВКА, и, ж., розм. 1. Лугова річка. Пливуть [ручаї] і дзвенять малиново, І що їм лугівка мала? Мов тепле народжене слово, що з серця шука джерела (А. Малишко). 2. Луговий шлях. Весело постукували об вкочену лугівку копита сірої кобили, безугавно щебетала дитина (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах
4. лугівка — ЛУГІ́ВКА, и, ж., розм. Лугова річка. Пливуть [ручаї] і дзвенять малиново, І що їм лугівка мала? Мов тепле народжене слово, що з серця шука джерела (Мал., Звенигора, 1959, 261).  Словник української мови в 11 томах