луда

ОБМА́Н (неправдиві слова, нечесні вчинки, дії і т. ін.), НЕПРА́ВДА, КРИ́ВДА, ОБДУ́РЮВАННЯ (ОДУ́РЮВАННЯ), ОДУ́РЕННЯ, ОМА́НА, ШАРЛАТА́НСТВО, ФАЛЬШ, ОШУКА́НСТВО розм., ДУРИСВІТСТВО розм., ОБЛУ́ДА розм., ОДУ́РА рідше, О́ШУК діал., ОШУ́КА діал., ЛУДА́ діал., ХАРАМА́Н діал. Не від болю сльози заблищали — Від обману першого в житті (М. Нагнибіда); Пан знову хоче її (землю) відібрати, почав судитися і, видно, неправдою та брехнею відсудить її (М. Стельмах); Дзенькіт і бренькіт (на торжку), цокотіння і бубоніння, а над усім — брехні, обдурювання, крутійство (П. Загребельний); Палючою блискавицею впала на Євгена стаття в вечірній газеті. Стаття про шарлатанство асистента міської лікарні Мазура (Ю. Мушкетик); З консервного заводу завернули кілька ящиків з черешнею, де було виявлено фальш: знизу підкладено гілочок з листям та груддя землі, а черешнею зверху тільки прикрито (О. Гончар); (Гільда:) Тебе ще кривдять... Разом всі підем, Щоб не було якого ошуканства (І. Кочерга); -І пощо то все перемелювати? Чи того, хто читає?.. Се сконденсована блага, екстракт глупоти і дурисвітства (І. Франко); Отечество на язиці, а в серці облуда (прислів'я); Підскочив Ярема: — Одура страшна! Я чую тут зле ошуканство..! (М. Старицький); — Це ошука, Борух, ти на ошуку взявся! (Лесь Мартович). — Пор. шахра́йство.

Значення в інших словниках

1. луда — Лу́да: — більмо, обман, облуда [II,III] — обман, марево [16] — омана [IV,VI,VII,XI] луда́: полуда, обманъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. луда — лу́да іменник жіночого роду полуда  Орфографічний словник української мови
3. луда — Полуда, більмо; (на металі) емаль, г. емаля; П. омана, брехня.  Словник синонімів Караванського
4. луда — див. більмо  Словник синонімів Вусика
5. луда — -и, ж. 1》 Те саме, що полуда. 2》 діал. Омана, брехня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. луда — ЛУ́ДА, и, ж. 1. Те саме, що полу́да. Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте лу́ду (Т. Шевченко); День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [снігу], викликувало луду (О. Кобилянська); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
7. луда — луда, лудан верхній одяг, плащ; рід блискучої матерії  Словник застарілих та маловживаних слів
8. луда — лу́да (полу́да) розпада́ється / розпаде́ться на оча́х чиїх, яких. Хто-небудь починає розуміти, усвідомлювати щось. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих (Т. Шевченко). (як (мов, на́че і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
9. луда — ЛУ́ДА, и, ж. 1. Те саме, що полу́да. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [снігу], викликувало луду (Коб., II, 1956, 17); Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте лу́ду (Шевч., І, 1951, 266).  Словник української мови в 11 томах
10. луда — Лу́да, -ди ж. Бѣльмо? Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх. Шевч. 215.  Словник української мови Грінченка