лускіт

ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал., ТРЯ́СКІТ рідко, ПО́ЛУСК рідко; ТРІСКОТНЕ́ЧА розм., ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки). Весело, з тріском палає в печі сухий комиш (М. Коцюбинський); З тріскотом, здається, ніби хто трощить черепицю, біжить з-під лемеша сіра вузенька скиба (Ю. Мушкетик); До самого вечора сполохано клекотіли граки над парком, з тріском та луском летіли вниз їхні гнізда (О. Гончар); Плавні горіли.. Соломіїне вухо ловить вже далекий лускіт сухого комишу (М. Коцюбинський); Впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); Кроква з тряскотом рушиться (Леся Українка); Тріскотнеча розривних куль наростала (О. Гончар); Фронт присунувся вже зовсім близько, виразно долітає пекельна тріскотня (Я. Качура); З грубки, де з тріскотнявою палахкотіла солома, цілим снопом вирвалося яскраве полум'я (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. лускіт — лу́скіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лускіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. лускіт — -коту, ч. Те саме, що лускання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лускіт — ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (М. Коцюбинський); Лиш тріскіт горючих хат та лускіт падаючих покрівель і стель було чути (А. Чайковський); В конюшні заспокоїлося.  Словник української мови у 20 томах
5. лускіт — Лу́скіт, -коту, -котові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лускіт — ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб., І, 1955, 392); Дальші слова заглушив поновлений лускіт батогів (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. лускіт — Лу́скіт, -коту м. Трескъ. Желех.  Словник української мови Грінченка