лускіт

ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання.

З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб., І, 1955, 392);

Дальші слова заглушив поновлений лускіт батогів (Фр., II, 1950, 100);

Хотіла було крикнути княжна, та в цю мить луснули двері, і розпач її згас разом із тим лускотом (Міщ., Сіверяни, 1961, 203);

Вона знову набрала насіння, й знову тільки рівномірний лускіт порушував тишу (Сміл. Зустрічі, 1936, 17).

Значення в інших словниках

1. лускіт — лу́скіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лускіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. лускіт — -коту, ч. Те саме, що лускання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лускіт — ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (М. Коцюбинський); Лиш тріскіт горючих хат та лускіт падаючих покрівель і стель було чути (А. Чайковський); В конюшні заспокоїлося.  Словник української мови у 20 томах
5. лускіт — ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал., ТРЯ́СКІТ рідко, ПО́ЛУСК рідко; ТРІСКОТНЕ́ЧА розм., ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки).  Словник синонімів української мови
6. лускіт — Лу́скіт, -коту, -котові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лускіт — Лу́скіт, -коту м. Трескъ. Желех.  Словник української мови Грінченка