людність
ЛЮ́ДСТВО (всі люди землі, людське суспільство), ЛЮ́ДНІСТЬ, ЛЮ́ДСЬКІСТЬ, ЛЮ́ДСЬКЕ́ ПЛЕ́М'Я, РІД ЛЮ́ДСЬКИ́Й, ЧОЛОВІ́ЦТВО заст. Чи позбудеться колись людність відчуття страху смерті? (П. Коцюба); Людськості найтяжче забути свої мрії, либонь, тяжче, ніж свою реальну історію... (Леся Українка); Усі, хто вигадує й вірить, Мовби боги задля людського племені світ утворили, Надто у мислях своїх правдиві стежки обминають (М. Зеров); Рід людський вже тисячі літ на собі ніс кайдани, підвів же тепер він чоло (Леся Українка); Прийде день великої відради; Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради, На землі побачать люди рай (П. Грабовський).
НАСЕ́ЛЕННЯ збірн. (люди, що живуть у якомусь одному населеному пункті, місцевості, країні тощо), ЛЮ́ДНІСТЬ, ЖИ́ТЕЛІ мн., МЕ́ШКАНЦІ мн., рідше (ті, хто живе в якомусь населеному пункті, якійсь місцевості); НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ книжн. (населення певної країни або всієї земної кулі). Пізньої осені пройшла чутка, що всю прифронтову смугу очищатимуть від населення (О. Гончар); Цього дня мало бути велике свято для жителів острова (М. Трублаїні); Демографія займається проблемами народонаселення.
Словник синонімів української мови