людність
ЛЮ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Те саме, що лю́дство.
Чи позбудеться колись людність відчуття страху смерті? (Г. Коцюба).
2. Населення.
Я хотів було відшукати пана З., щоби поділитися з ним сими відомостями .. про розширення цивілізації у всіх верствах угорської людності (І. Франко);
Вся людність Криму, отже, й готи, проводили торги невольниками, і кожний полон із України приносив їм користь (Б. Лепкий);
Наші думи і мрії топчуть, людність нашу гнітять, а на наші святині плюють, мов на поганські капища та ідолища... (С. Тельнюк);
Розказували втікачі, що ляхи дотла випалюють села і вирізають людність від малого до старого (В. Чемерис);
* Образно. Ся небесна людність [хмари] не знала спочину, як і земна. Пролітала на легких крилах, мрійно застигала, протирала небове скло пухким вереттям (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)