людно
ЛЮ́ДНО, пред.
Багато людей.
– В мене тільки було й думки, що приїду додому – весело буде, людно, музики, танці... (Марко Вовчок);
На вулиці враз зробилось людно, – то з кінотеатру висипала юрба (І. Багряний);
Під горами Горватськими вже було надто людно (І. Білик);
Біля фонтана людно і гамірно, подорожні пили воду, мили руки, споліскували лиця (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)