лютість

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.

Значення в інших словниках

1. лютість — (почуття гніву) лють, скаженість. ЛЮТО, жорстоко, по-варварському. ЛЮТУВАТИ (бути в стані гніву) лютуватися, злитися, звіріти, шаленіти.  Словник синонімів Полюги
2. лютість — лю́тість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. лютість — див. лють  Словник синонімів Вусика
4. лютість — -тості, ж. Власт. за знач. лютий I 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лютість — ЛЮ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. лю́тий¹ 1–3. Нехай ще сильний Батиїв звір, але підбився вже він. Нехай лютує, але народна мудрість говорить: лютість – не ознака могутності (А.  Словник української мови у 20 томах
6. лютість — Лю́тість, -тости, -тості, -тістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лютість — ЛЮ́ТІСТЬ, тості, ж. Власт. за знач. лю́тий¹ 1 — 3. Нехай ще сильний Батиїв звір, але підбився вже він. Нехай лютує, але народна мудрість говорить: лютість — не ознака могутності (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах
8. лютість — Лютість, -тости ж. Ярость, свирѣпость. Стор. МПр. 61. Котл. Ен. V. 68.  Словник української мови Грінченка