літком

ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ) (літньою порою), ЛІ́ТОМ, ЛІ́ТКОМ розм., ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ) розм. Мати влітку часто спала або на горищі, або під відкритим небом на даху веранди (О. Гончар); Улітку наша річка обміліла (М. Рильський); Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Т. Шевченко); Як літком немає Мотрі дома, — баба зварить йому їсти, догляне (Панас Мирний); — Вам би десь конче виїхати вліті, Наталочко, — мовила старенька панна (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. літком — лі́тком прислівник влітку незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. літком — присл., розм. Влітку, літом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. літком — ЛІ́ТКОМ, присл., розм. Те саме, що влі́тку. Як літком немає Мотрі дома, – баба зварить йому їстки, догляне, й нагодує, й спати положить (Панас Мирний); Князь-отець поклав літком ногу в стремена у бій з Лестьком (К. Гриневичева).  Словник української мови у 20 томах
4. літком — Літком нар. Лѣтомъ. Літком немає Мотрі дома. Мир. ХРВ. 25.  Словник української мови Грінченка