марнотрат

МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧ розм. — Молодим парубком ти був п'яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь); (Гурт левітів:) Ми тепер, як діти марнотратця, покутуєм безвинно батьків довг (Леся Українка); А рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. марнотрат — марнотра́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. марнотрат — Марнотратець, марнотратник, перевідник, ок. розтринькувач.  Словник синонімів Караванського
3. марнотрат — див. марнотратник  Словник синонімів Вусика
4. марнотрат — -а, ч. Те саме, що марнотратник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. марнотрат — МАРНОТРА́Т, а, ч. Те саме, що марнотра́тник. – Марнотратові нічого не дам, і говорити більше про це не хочу. З тим повернувся та й пішов з хати до роботи, а сини слідком за ним (Б. Грінченко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О.  Словник української мови у 20 томах
6. марнотрат — МАРНОТРА́Т, а, ч. Те саме, що марнотра́тник. Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олесь, Вибр., 1958, 295); — Каменем мостять береги, бо стали багатими. — Не так багатими, як марнотратами (Чаб., Тече вода.., 1981, 110).  Словник української мови в 11 томах
7. марнотрат — Марнотрат, -та м. Расточитель. Черн.  Словник української мови Грінченка