мево

МА́РЕВО (зорове явище в атмосфері, при якому біля горизонту з'являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба), МІРА́Ж, МРЕ́ВО діал., МЕ́ВО діал.; ФАТА-МОРГА́НА (таке явище, при якому зображення наземних предметів — озер, гір, дерев тощо, які лежать за горизонтом, здебільшого спотворюються та швидко змінюються). Напитися б ото, прохолодитись, Поринути б у ті студені хвилі! Дарма! Ви наближаєтесь — нічого Немає: бурий степ і сірий пил... То, кажуть люди, марево, міраж, фата-морґана, — як там ще говорять? (М. Рильський); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. мево — ме́во іменник середнього роду марево діал.  Орфографічний словник української мови
2. мево — -а, с., діал. Марево.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мево — МЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Я скучаю ранньою весною За ріллею в полі, за тобою, Степ черкаський у хвилястім меві (М. Гірник); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
4. мево — МЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Я скучаю ранньою весною За ріллею в полі, за тобою. Степ черкаський у хвилястім меві (Гірник, Сонце.., 1958, 23); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Перв., II, 1958, 97).  Словник української мови в 11 томах