мирно
ДРУ́ЖНО (без сварок, суперечок, сутичок), МИ́РНО, ЛА́ГІДНО, ПО-ХОРО́ШОМУ, ЗЛА́ГІДНО розм., МИ́РОМ розм., ЛА́ГІДКО́М розм., ДУША́ В ДУ́ШУ розм. — Мамо, не хвилюйтесь, не плачте, я слухатимусь, житимем дружно (О. Гончар); Розмова за столом точилася мирно й по-діловому (М. Чабанівський); Коти гризуться з собаками і.. не живуть лагідно (Словник Б. Грінченка); Одібрано землю у пана, Поділено по-хорошому Між селянами (В. Еллан); Злагідно живуть собі з жінкою (Словник Б. Грінченка); Хазяїн коло нього спершу миром та ласкою, показує й розказує, як і що й коли робити... (Панас Мирний); Жили вони з Мариною душа в душу, не проявляючи особливої ніжності, але з великою шаною одне до одного (М. Зарудний).
ЛЮ́ДНО присудк. сл. (багато людей), БАГАТОЛЮ́ДНО, МИ́РНО діал. Десь за зеленими вітами, в гущавині лунають мелодії оркестру. Скрізь людно, весело (І. Нечуй-Левицький); Завжди багатолюдно біля стендів, де експонуються твори юних митців (з газети); В невеличкій хаті стало мирно, аж тісно (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови