мовчальник

МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Мушкетик); Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу, То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Олійник); Три чверті з отих мовчазників, непривітних людей, які мешкали зі мною у Вілья-Леоні, коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір'ю їх не впізнали б (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. мовчальник — мовча́льник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. мовчальник — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
3. мовчальник — -а, ч., розм. Те саме, що мовчун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовчальник — МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став – мовчальник! Як не крийте – ні гу-гу! (С. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
5. мовчальник — МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Ол., Вибр., 1957, 306).  Словник української мови в 11 томах