Значення в інших словниках
-
мовчальник —
мовча́льник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
мовчальник —
див. мовчазний
Словник синонімів Вусика
-
мовчальник —
МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став – мовчальник! Як не крийте – ні гу-гу! (С. Олійник).
Словник української мови у 20 томах
-
мовчальник —
МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.
Словник синонімів української мови
-
мовчальник —
МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Ол., Вибр., 1957, 306).
Словник української мови в 11 томах