навздогінці

НАВЗДОГІ́Н (НАЗДОГІ́Н) (доганяючи, слідом за тим, хто або що віддаляється), НАВЗДОГІ́НЦІ (НАЗДОГІ́НЦІ) розм., ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н) поет. До берега рідного судна прямують, За ними чайки навздогін (В. Бичко); Марія швидко пішла наздогін (Ю. Смолич); Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вслід.

Значення в інших словниках

1. навздогінці — навздогі́нці прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. навздогінці — див. навздогін; услід  Словник синонімів Вусика
3. навздогінці — наздогінці, присл., розм. Те саме, що навздогін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навздогінці — НАВЗДОГІ́НЦІ, НАЗДОГІ́НЦІ, присл., розм. Те саме, що навздогі́н. Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (І. Нечуй-Левицький); Шибки бряжчали на весь куток, наче тачка..  Словник української мови у 20 томах
5. навздогінці — НАВЗДОГІ́НЦІ, НАЗДОГІ́НЦІ, присл., розм. Те саме, що навздогі́н. Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (Н.-Лев., II, 1956, 31); Вхопивши коромисло, вона кинулась наздогінці за дітьми (Коцюб., І, 1955, 223); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. навздогінці — Навздогінці нар. = навздогін. Навздогінці не націлуваться. Ном. № 5265.  Словник української мови Грінченка