навздогінці
НАВЗДОГІ́НЦІ, НАЗДОГІ́НЦІ, присл., розм. Те саме, що навздогі́н.
Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (Н.-Лев., II, 1956, 31);
Вхопивши коромисло, вона кинулась наздогінці за дітьми (Коцюб., І, 1955, 223);
*Образно. Гроза відійшла за місто. Вслід за чорною дощовою завісою промчались навздогінці.. шматки розідраних хмар (Збан., Переджнив’я, 1960, 62).
Словник української мови (СУМ-11)