навзнак
НА́ВЗНАК, присл. Обличчям догори, на спині; на спину.
Марко лежав навзнак, страшно було на його і глянути (Стор., І, 1957, 344);
Він ліг навзнак і, ледве дихаючи, здався на волю хвиль (Дмит., Наречена, 1959, 19);
Вітер галопом стрибає, а Василь повід пустить і перехилиться навзнак на спину коневі (Донч., VI, 1957, 153);
// перев. з сл. упасти, простягтися і т. ін. Пластом, як пласт.
Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (Панч, І, 1956, 105);
Перед вашими очима здіймається вгору водяний смерч, ви падаєте з переляку навзнак (Вишпя, II, 1956, 269);
*Образно. Могильна тиша навзнак упала на площі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 10).
Словник української мови (СУМ-11)