навзнак
НА́ВЗНАК, присл.
Обличчям догори, на спині або на спину.
Марко лежав навзнак, страшно було на його і глянути (О. Стороженко);
Він ліг навзнак і, ледве дихаючи, здався на волю хвиль (Л. Дмитерко);
Опинився [Авраам на пошкодженій фресці] тепер у незавидній позиції п'яниці, повергнутого навзнак (І. Багряний);
// перев. зі сл. упа́сти, простягти́ся і т. ін. Пластом, як пласт.
Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч);
Перед вашими очима здіймається вгору водяний смерч, ви падаєте з переляку навзнак (Остап Вишня);
* Образно. Могильна тиша навзнак упала на площі (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)