навперебивки

НАПЕРЕБІ́Й (НАВПЕРЕБІ́Й) (перебиваючи один одного, намагаючись зробити щось першим), НАВПЕРЕБИ́ВКИ розм., НАВПЕРЕ́ЙМИ розм. — А що, скажи, ти сам це написав? — Авжеж, що сам! — одразу загукали Наперебій мої товариші (Л. Первомайський); Діти веселою юрбою біжать назустріч, навперебій вітаються, запрошують у класи (О. Гончар); Не було меж дитячій радості. До брудної одежі тислися діти, обіймаючи батька, навперебивки розповідали йому про всі новини свого життя (А. Шиян); Коники один перед другим навперейми сюрчали... (Панас Мирний). — Пор. 2. навви́передки.

Значення в інших словниках

1. навперебивки — навпереби́вки прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. навперебивки — присл., розм. Те саме, що наперебій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навперебивки — НАВПЕРЕБИ́ВКИ, присл., розм. Те саме, що наперебі́й. До брудної одежі тислися діти, обіймаючи батька, навперебивки розповідали йому про всі новини свого життя (А. Шиян); З великим нетерпінням та навперебивки дітлахи приміряли бойовий одяг та спорядження справжніх рятувальників (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. навперебивки — НАВПЕРЕБИ́ВКИ, присл., розм. Те саме, що наперебі́й. До брудної одежі тислися діти, обіймаючи батька, навперебивки розповідали йому про всі новини свого життя (Шиян, Магістраль, 1934, 130).  Словник української мови в 11 томах