навстріч
НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Ощасливлений Макар ступив навстріч і ніби заціпенів (П. Кочура); — Що там таке? — заговорила стара, йдучи насупроти (А. Свидницький).
Словник синонімів української мови