надбання

НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Ю. Збанацький); — Чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Ю. Смолич); Поїзд князя Вишневецького був схожий на якусь степову орду, що посовувалась у безмірні і безмежні степи, шукаючи собі нових земель та здобутку (І. Нечуй-Левицький); Багацько в нас було працівників пера, Та щось малі про те лишилися здобутки (П. Грабовський); По смерті батьковій не взявся (син) до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (П. Загребельний); Маємо у нього низку блискучих, яскравих творів — цінних придбань для літератури пролетарської революції (В. Еллан).

Значення в інших словниках

1. надбання — надба́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надбання — (дія) придбання, нажиття, набуття, здобуття, НАГРОМАДЖЕННЯ, здобування, набування; (надбане) здобуток, набуток, р. надбанок, як ім. добромнабуте; (культурне) доробок, спадщина.  Словник синонімів Караванського
3. надбання — I багатство, власність, добро, здобуток, кривавиця (важко нажите), майно, набуток, надбанок, нажиток, скарб, статки Фразеологічні синоніми: набуте кров'ю і потом; надбане мозолями; нажите власним горбом; нажите власною працею II див. багатство  Словник синонімів Вусика
4. надбання — [надбан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
5. надбання — -я, с. 1》 Дія за знач. надбати. 2》 Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. || Результат роботи (перев. позитивний). || Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. 3》 Те, що придбано, нажито.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. надбання — Набуток, здобуток, добро, маєток, див. нажива  Словник чужослів Павло Штепа
7. надбання — НАДБА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (П. Грабовський); Прикупив [Терентій Плачинда] до своїх ґрунтів .. сінокосу.  Словник української мови у 20 томах
8. надбання — Надба́ння, -ння; -ба́ння, -ба́нь і -ба́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. надбання — НАДБА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (Граб., І, 1959, 534). 2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток.  Словник української мови в 11 томах
10. надбання — Надба́ння, -ня с. Пріобрѣтенное имущество. І все твоє надбання пожакують. К. ЦН. 263. Неділене між нами все надбання наше. К. ХП. 62.  Словник української мови Грінченка