надбання

НАДБА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. надба́ти.

Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (П. Грабовський);

Прикупив [Терентій Плачинда] до своїх ґрунтів .. сінокосу. Здається, треба втішатися чоловікові, але замість радості надбання, чорна гризота судомить душу Терентія (М. Стельмах).

2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток.

– Ви пробачте мені, але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Ю. Смолич);

– Досвід його [Куцевича] інституту мусить стати надбанням для інших (Н. Рибак);

Хоч яким сучасним буде Київ, він завжди дбайливо зберігатиме витвори стародавнього зодчества як величезне народне надбання (з наук.-попул. літ.);

// Результат роботи, досягнення.

Надбаннями хвались, здобутими учора, Та йди щодня вперед, не зупиняй ходи (П. Усенко);

Можна з певністю сказати, що лише та техніка буде передовою, яка зуміє використати надбання вчених (з наук.-попул. літ.).

3. Те, що придбане, нажите ким-небудь; добро.

– Не одна молодиця та дівка на селі тобі завидує: Клим надбав усякого надбання (І. Нечуй-Левицький);

[Юда:] Їм [рибалкам] що, які маєтки їм потрібні?.. Мені ж таки було про що подумать! [Прочанин:] Вжеж! Батьківське надбання не абищо! (Леся Українка);

– Єдине надбання в господарстві – корова, мушу врятувати (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. надбання — надба́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надбання — (дія) придбання, нажиття, набуття, здобуття, НАГРОМАДЖЕННЯ, здобування, набування; (надбане) здобуток, набуток, р. надбанок, як ім. добромнабуте; (культурне) доробок, спадщина.  Словник синонімів Караванського
3. надбання — I багатство, власність, добро, здобуток, кривавиця (важко нажите), майно, набуток, надбанок, нажиток, скарб, статки Фразеологічні синоніми: набуте кров'ю і потом; надбане мозолями; нажите власним горбом; нажите власною працею II див. багатство  Словник синонімів Вусика
4. надбання — [надбан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
5. надбання — -я, с. 1》 Дія за знач. надбати. 2》 Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. || Результат роботи (перев. позитивний). || Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. 3》 Те, що придбано, нажито.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. надбання — Набуток, здобуток, добро, маєток, див. нажива  Словник чужослів Павло Штепа
7. надбання — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше.  Словник синонімів української мови
8. надбання — Надба́ння, -ння; -ба́ння, -ба́нь і -ба́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. надбання — НАДБА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (Граб., І, 1959, 534). 2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток.  Словник української мови в 11 томах
10. надбання — Надба́ння, -ня с. Пріобрѣтенное имущество. І все твоє надбання пожакують. К. ЦН. 263. Неділене між нами все надбання наше. К. ХП. 62.  Словник української мови Грінченка