надбанок

НАДБА́НОК, нку, ч., розм.

Те саме, що надба́ння 2.

Він [Т. Шевченко] подумав про свою книжечку з віршами – єдиний надбанок. Де вона? Так, так, за халявою. Отже, не пропаде (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. надбанок — див. надбання  Словник синонімів Вусика
2. надбанок — -нку, ч., діал. Усе нажите, здобуток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надбанок — Надбанок, -нку м. Все благопріобрѣтенное, нажитое.  Словник української мови Грінченка