надбережжя

БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки). Через кілька годин міст все ж таки було споруджено, і спочатку гармати, а за ними й вози повільно, але без втрат переправилися на лівий берег (З. Тулуб); Він.. пішов бережиною, по вузенькій стежечці, що крутилася поміж надбережними лозами (А. Кримський); Зі степу знову долітали сумні квиління чайки, та на узбережжі пищали кулики (Г. Епік); Весна кримського надбережжя огорнула його старе тіло, мов соки землі вливалися в душу (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. надбережжя — надбере́жжя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надбережжя — Узбережжя, набережжя, побережжя, прибережжя.  Словник синонімів Караванського
3. надбережжя — див. берег  Словник синонімів Вусика
4. надбережжя — -я, с. Смуга землі вздовж берега.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. надбережжя — НАДБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смугв землі вздовж берега. Весна кримського надбережжя огорнула його [робітника] старе тіло, мов соки землі вливалися в душу (Ю. Яновський); Чим далі вони в море [пливуть], тим ширше відкривається їм надбережжя своїми безлюдними кучугурами (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
6. надбережжя — Надбере́жжя, -жжя, -жжю, -жжям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. надбережжя — НАДБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смуга землі вздовж берега. Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі (Донч., Вибр., 1948, 124); Чим далі вони в море [пливуть], тим ширше відкривається їм надбережжя своїми безлюдними кучугурами (Гончар, Тропка, 1963, 233).  Словник української мови в 11 томах