надимати
НАДУВА́ТИ (НАДИМА́ТИ) (наповнюючи повітрям або газом, збільшувати в об'ємі), ЗДУВА́ТИ, РОЗДУВА́ТИ підсил. — Док.: наду́ти, зду́ти, розду́ти. Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Погордливо розправляє (куховар) вуса і надимає груди (Ю. Яновський); Він іде собі, надувшись, і ні на кого і не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут.. є старший (Г. Квітка-Основ'яненко).
НАДУВА́ТИ (НАДИМА́ТИ) (про вітер — наповнюючи повітрям, натягати, робити пружним що-небудь), НАПИНА́ТИ, РОЗДУВА́ТИ підсил. — Док.: наду́ти, напну́ти (нап'ясти́), розду́ти. Вітер надимає поли моєї шинелі, люто шарпає їх (П. Колесник); Вітер напинав полотняні вітрила (О. Донченко); Вітер роздуває плаття... (П. Тичина).
Словник синонімів української мови