надивлятися
НАДИВИ́ТИСЯ на кого-що, кого, чого (багато побачити чогось, часто зустрічатися в житті з ким-, чим-небудь), НАБА́ЧИТИСЯ кого, чого, розм., НАБА́ЧИТИ кого, чого, розм. рідше, НАГЛЯДІ́ТИСЯ кого, чого, на кого-що, розм., НАВИДА́ТИСЯ кого, чого, розм. рідше. — Недок.: надивля́тися. Всього надивився — і щастя і горя (Л. Глібов); Багато набачилась та наслухалась Килина, поки надійшла її черга (до лікаря) (Є. Гуцало); І якого тільки дива Між людьми я наглядівсь! (І. Франко); Багато світа сходив Михайло Подоляк і багато чого в тих мандрах навидався (С. Журахович). — Пор. 1. пережива́ти.
НАМИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, рідше на кого-що, з кого-чого (перев. із запереченням н е — досхочу, до повного задоволення помилуватися ким-, чим-небудь), НАЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що, НАДИВИ́ТИСЯ на кого-що, НАЧУДУВА́ТИСЯ на кого-що, рідше кому, чому, розм. — Недок.: надивля́тися. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (О. Довженко); Надворі така краса весняна, що ні надивитися на неї, ні налюбуватися (О. Маковей); Ми всі не могли начудуватися його відвазі і вправності (Ірина Вільде). — Пор. 1. любува́тися, наті́шитися.
Словник синонімів української мови