назолити
ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм., НАСОЛИ́ТИ кому, розм., ДОПЕКТИ́ кому, кого, розм., ПРИПЕКТИ́ кого, розм., ПРОПЕКТИ́ кого, розм., ДОТОРКНУ́ТИ кого, розм., ДОТКНУ́ТИ (ДОТНУ́ТИ) кого, зах., ДОТЯ́ТИ кого, діал., ДОЇ́СТИ кого, діал., ШПИРНУ́ТИ кого, діал.; УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ), ШПИГНУ́ТИ розм., ШПИГОНУ́ТИ розм., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ) розм., ШТРИКНУ́ТИ розм., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., ПІДШТРИКНУ́ТИ розм., ПІДКОЛО́ТИ розм., УЖАЛИ́ТИ (ВЖАЛИ́ТИ) розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм., ПІДСКУБНУ́ТИ (ПІДСКУБТИ́) розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., УЩИПНУ́ТИ (ВЩИПНУ́ТИ) розм. (кого — ущипливими словами ставити когось у смішне або скрутне становище). — Недок.: дошкуля́ти (дошку́лювати), шку́лити діал. досажда́ти, завдава́ти при́крості (при́крість), дійма́ти (дойма́ти), дозоля́ти, досо́лювати, допіка́ти, припіка́ти, пропіка́ти, доторка́ти, дотика́ти, дотина́ти, доїда́ти, шпирува́ти діал. шпига́ти, шпиня́ти розм. штрика́ти, підштри́кувати, підко́лювати, жали́ти, підчі́плювати, підску́бувати (підскуба́ти), підку́шувати, підку́сювати діал. Він заговорив повагом, з неприхованою насмішкою наголошуючи на окремі вирази, якими б він хотів особливо дошкулити супротивникові (Ю. Смолич); Особливо дошкуляло Ступака, що колгоспники ставились тепер до нього презирливо (Л. Смілянський); Та ще хоч би знавкола не досаджали, а то: — Ага, — радіють багатирі, — так йому й треба, щоб не був дуже розумний (А. Тесленко); Я ще не пробула й півмісяця в баронеси, а скільки прикрості завдала вона мені (Леся Українка); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою і майже ненависно поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); Пройшовся (Баб'як) збуджений по кімнаті, вишукуючи способу або такого слова, яке б могло дойняти цього впертого хлопа... (Д. Бедзик); Знали (діти), що те наморщене лице, ці трохи не спінені уста мали свою глибшу причину. Вже то хтось добре дозолив батькові (А. Крушельницький); Видно, добре йому досолили в Ковалівській школі (Ю. Збанацький); Треба мені було дуже Назолити одному; І Кузьму собі за мужа взять на зло таки ж тому (С. Воскрекасенко); Чимось насолив йому Ласун, нібито батьки ще за межу сварилися (В. Дрозд); (Іван:) Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (М. Кропивницький); (Бабуся:) Всякого добра у людей повно, ніхто не відніме. Живи та радуйся. Так ні ж, таки знайдуть чим припекти один одного (І. Микитенко); Лаврін гостро глянув на старосту і пропік його несподіваним словом (М. Стельмах); Свекруха всячиною дотина, сина навчає: Купи, синку, дротяну нагайку Та бий жінку з вечора до ранку... (Ганна Барвінок); — Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син (І. Котляревський); Йому не сподобалася самопохвальба Слоу, і він хотів уколоти його (М. Грушевський); (Михайло:) За що ти печеш мене? За віщо картаєш? Я до тебе за порадою, а ти що не слово, то й наміряєш шпигнути (М. Старицький); Йому дуже хотілось шпигонути Марту гострим словом (О. Донченко); (Маков:) Я з задоволенням бачу, що ваші, гм, думки значно прояснилися. (Воробйов:) Ви хотіли мене вшпигнути, а між тим це реальний факт (І. Кочерга); — Чи думав він про таку славу серед усіх людей.., коли поневірявся по людях, і всі його, як те "гидке каченя", шпиняли, глузували з нього (О. Іваненко); — Не пощастило нам з директором, — не витримала, щоб не штрикнути свого директора, завуч (О. Копиленко); Штабний писар, якому відомо, що Гаркушині сини теж ховаються десь від кадетської мобілізації, не пропускає нагоди вштрикнути старого: — А сини ваші де? (О. Гончар); Люди знов сушать собі голови: шофер людина статечна, чим же це його Явтух підштрикнув? (Ю. Яновський); Усі були проти нього — і лаяли, і сміялися, й підколювали його (Л. Смілянський); Анатолій, посміхаючись, дивився їй услід. Ну й колюча ж яка, без рукавиць і за лікоть не візьмись. Ужалить, мов кропива (М. Руденко); Такі він жартики компонувати звик, Що навіть можна б їх у календар змістити. Умів усякого словами підчепити! (переклад М. Рильського); — При тій спосібності і інших паничів підскубує (князів віритель) (І. Франко); Віктор хитруватий, любить підкусити (П. Автомонов); — Ага-а, — злякалися приятеля (станового)? — ущипнув він мене (Панас Мирний).
НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., рідше, ОСОРУ́ЖИТИСЯ підсил. розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., НАСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОБІ́СІТИ підсил. фам., ОСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., НАСТОБІ́СІТИ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., ОБІСІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОПРИ́КРИТИСЯ рідше, ОПРИ́КРІТИ рідше, СПРИ́КРИТИСЯ рідше, НАПРИ́КРИТИСЯ діал., НАЗОЛИ́ТИ діал., ОПОГАНІ́ТИ діал., ЗБРИ́ДНУТИ діал., НАДОЗО́ЛИТИ діал., ОСТИ́ТИ діал.; ПРИЇ́СТИСЯ розм., ПРОЇ́СТИСЯ розм. рідше (утратити інтерес для кого-небудь); ЗНУ́ДИ́ТИ розм., ЗАНУ́ДИ́ТИ розм. (кого, що — ви́кликати нудьгу в кого-небудь). — Недок.: набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти, надоїда́ти, насти́рюватися, наприкря́тися, надозо́лювати, остива́ти, приїда́тися, проїда́тися, ну́ди́ти. — Набридло лежати — страх як!.. — знову промовляє хворий (Л. Смілянський); Христі вже обридла лайка та кривда Грицькова (Панас Мирний); Йон згоджувався на все: йому й самому докучила вся ця історія (М. Коцюбинський); Родинна сцена мені вже стала надокучати (І. Франко); (Ковшик:) І все життя хочете малювати колгоспників? Не надоїсть вам? (О. Корнійчук); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (М. Коцюбинський); Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день (В. Козаченко); — Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. Надокучило! (Марко Вовчок); Їй жизнь (життя) зробилася немила, і осоружився весь світ (І. Котляревський); — Іди, — сказав той (дід), — хоч оленячого м'яса поїси, бо риба вже настогидла (І. Багмут); — Ніхто мені нічого не заподіяв, — осточортіли мені ваші злидні собачі! (Л. Яновська); Бувало, йому до печінок настобісіє балаканина на сходці (М. Рудь); Терпіли довго, але насточортіло, і тепер ось піднялись, щоб здобути все, що належить людині (О. Гончар); (Писар:) Ну вже мені ця статистика обісіла, аж нудно робиться, як згадаю про неї! (І. Карпенко-Карий); Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри (Б. Грінченко); Їй оприкріло надокучливе зимове життя — вона рвалася на волю (В. Земляк); Вона (жінка) йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Б. Грінченко); — О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ'яненко); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко); — Я кажу, бо знаю, Олег. Усе тобі тут приїсться, минеться і потягне додому (О. Лупій); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами (В. Гжицький); — Послухай, що тобі казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням (І. Франко). — Пор. спроти́витися.
Словник синонімів української мови