назолити

НАЗОЛИ́ТИ¹ див. назо́лювати.

НАЗОЛИТИ², лю́, ли́ш, док., розм.

1. Набриднути, надокучити кому-небудь.

Ти мені назолив (Сл. Гр.).

2. Зробити неприємність кому-небудь.

— Треба мені було дуже Назолити одному… І Кузьму собі за мужа Взять на зло таки ж тому (Воскр., Подивись.., 1962, 21).

Значення в інших словниках

1. назолити — назоли́ти 1 дієслово доконаного виду випарити велику кількість в розчині золи назоли́ти 2 дієслово доконаного виду набриднути; зробити неприємність  Орфографічний словник української мови
2. назолити — I див. назолювати. II -лю, -лиш, док., розм. 1》 Набриднути, надокучити кому-небудь. 2》 Зробити неприємність кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назолити — НАЗОЛИ́ТИ¹ див. назо́лювати. НАЗОЛИ́ТИ², лю́, ли́ш, док., розм. 1. Набриднути, надокучити кому-небудь. Ти мені назолив (Сл. Б. Грінченка). 2. Зробити неприємність, прикрість кому-небудь. – Треба мені було дуже Назолити одному... І Кузьму собі за мужа Взять на зло таки ж тому (С. Воскрекасенко).  Словник української мови у 20 томах
4. назолити — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови