найменування
ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Гуцало); Є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка (казка); Була там молодичка, Саломея наймення їй, — покинула дітей і чоловіка (Леся Українка); Маю труднощі при перевірці, як котра дитина називається. Інші бачу назвиська в метриці, а зовсім інші жінки дають (Уляна Кравченко); Катерина Мироненко чистить і полірує до мармурового блиску попелясту сименталку на кличку Дрофа (І. Волошин). — Пор. 1. на́зва.
НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Довженко); Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант.. обернувся до Черниша (О. Гончар); Коли ж ти (сонце) гаснеш і тікаєш від мене — творю твою подобу, даю наймення їй "ідеал" (М. Коцюбинський); Крик жовтих довгоносих птиць, На ім'я невідомих (М. Рильський); В стіні розвороття для брами, так самої нема, лиш діра та назвище зосталось (А. Свидницький); Ось так почався його перший день у селі з дивним назвиськом Великі Стави (В. Большак). — Пор. 1. ім'я́.
Словник синонімів української мови