накидач

ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І. Нечуй-Левицький); (Мати:) Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Леся Українка); Іржа, а не чоловік! Уже як у кого встряне, як уїсться: точить-точить, поки-таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний); — Сльота така. Як ви думаєте?.. до начальства ще може полізти. — Еге,- той йому. — То й нам нагорить (А. Тесленко); Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. накидач — наки́дач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. накидач — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. накидач — -а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накидач — НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем... (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
5. накидач — НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав’язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем… (Л. Укр., III, 1953, 231).  Словник української мови в 11 томах