накидач

НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм.

Нав'язлива, причеплива людина; причепа.

[Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем... (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. накидач — наки́дач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. накидач — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. накидач — -а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накидач — ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І.  Словник синонімів української мови
5. накидач — НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав’язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем… (Л. Укр., III, 1953, 231).  Словник української мови в 11 томах